Його неможливо сплутати н з яким іншим українським актором. Харизматичний, дещо ексцентричний та епатажний, характерний та норовливий, здатний геніально зіграти кого завгодно.
Олексій Вертинський народився у 1956 року в Сумах. Сім’я майбутньої зірки театру та кіно була багатодітною – у актора є дві сестри Ганна та Надія і брат Микола. Він був молодшою дитиною та доношував одяг за старшими дітьми, а будучи дорослим, чимало витрачав на модні обнови – так компенсував злидні у дитинстві. Йому хотілося всього красивого і нового. Тому, перше, що він зробив під час поїздки за кордон, до Югославії – витратив усі гроші на одяг і аксесуари. Далі на sumy-trend.
Довгі театральні дороги
Будучи малим, Олексій Сергійович любив перевдягатися та перевтілюватися – світ театру завжди вабив майбутню зірку. Його мрією з дитинства було стати актором – в іншій професії він себе просто не бачив.
Школу Олексій закінчив в рідному місті, і після навчального закладу деякий час пропрацював у місцевому театрі ім. Щолкіна. Пізніше він відправився у армію.
А ось профільну акторську освіту Вертинський отримав у Московському естрадно-цирковому училищі і здобув спеціальність «артист розмовного жанру».
В молодості сумському таланту довелося змінити чимало професій – попрацювати санітаром, охоронцем, сторожем, навіть отримати роьотв у морзі, адже перші акторські гонорари були дуже скромними.
Після вишу він працював у Новосибірському цирку, встиг побути директором Будинку культури в Бухті Врангеля в Приморському краї. Двадцятичотирирічний починаючий актор, працюючи конферансьє, отримував солідні гонорари, а якщо було потрібно, приміряв костюм клоуна.
Повернувшись з Далекого Сходу, молодий талант грав у сумському та ужгородському театрах, а згодом потрапив до Молодого театру в Києві, а потім – театру «Актор».
Перша вистава, в якій Вертинський зіграв у 1997 році у Києві, була «Дон Жуан». Тоді за роль Сганареля актор отримав порцію несхвальних відгуків від впливового театрального критика. Це анітрохи не зламало Олексія Сергійовича, а навпаки – додало наснаги. Він може зіграти кого завгодно, і в кожній з ролей виглядає органічно.
Вертинський – володар багатьох професійних нагород. Серед них – «Київська пектораль», призи міжнародних фестивалів та різноманітних кінофорумів. У 2015 році Олексій Сергійович офіційно став народним артистом України.
Дебют Олексія в кіно у ролі німецького офіцера відбувся в 1980 році з кінокартині режисера Олександра Карпова «Весільна ніч». З тих пір його кінокар’єра пішла в гору. Незлічені ролі у фільмах та мюзиклах принесли Олексію нову хвилю популярності – вже на теле- та широких екранах. Деякі з них – епатажні та неоднозначні, але, безумовно, незабутні.
Особисте життя
Олексій Вертинський був одружений чотири рази. Від покійної дружини Тетяни, яка працювала художником і займалася сценографією та костюмами, в нього залишилася донька Ксенія. Дівчинка буквально виросла з театральними лаштунками, а у дев’ятому класі заявила, що хоче покинути школу.
Її відомий батько оплатив навчання доньки у київському естрадно-цирковому училищі в надії, що вона передумає та не піде по його стопам. Але не так склалося, як гадалося. Тепер гордий тато може побачити доньку не тільки на театральній сцен, але й на екрані. Ксенія подарувала татові онучку Соню. З кожної поїздки Вертинський привозить малечі подарунки. Він не виключає, що дівчинка продовжить акторську династію, адже її тато бачить доньку на сцені.
Також у актора є син, але з ним він, на жаль, не спілкується. З мамою хлопця Вертинський розійшовся «на ножах», жінка заявила, що зробить все, аби відомий екс не брав участі у вихованні дитини та навіть дала йому своє прізвище.