Один з найстаріших і найуніверсальніших способів самовираження людства – це музика. Вона супроводжує нас у різних життєвих ситуаціях, допомагає висловлювати емоції та спільно переживати моменти радості і горя. Створення музики не лише об’єднує людей, але й сприяє розвитку творчого мислення, емоційної інтелігентності та культурного обміну. Більше на sumy-trend.in.ua.
Ранні роки Євгена Карпенка
Євген Віталійович Карпенко народився 10 листопада 1955 року в Сумах. Його любов до музики формувалася під впливом родинного оточення. Бабусяхлопця була глибоко обізнана з класичною музикою і майстерно грала на роялі. Батько, Віталій Якович Карпенко, все своє життя працював інженером-конструктором на місцевому машинобудівному заводі, проте також мав захоплення мистецтвом і охоче брав до рук фортепіано. Мати, Олександра Емануїлівна Карпенко, за освітою була вчителем, присвятила себе вихованню дітей, але завжди любила співати.
Старша сестра, Любов Віталіївна Карпенко, стала професійною музиканткою і композитором. Вона активно підтримувала свого молодшого брата в його прагненні до створення музики. Саме вона надихнула його на створення першого музичного твору, який Євген написав ще в шкільні роки. Таким чином, його музичний шлях почав формуватися з раннього віку, під впливом родинної творчої атмосфери. Після закінчення середньої школи № 4 у 1973 році Євген Карпенко навчався в Сумському музичному училищі, де розпочав серйозні заняття композицією під керівництвом В.В. Дубравіна. У 1975 -1980 роках він продовжив навчання в Харківському інституті мистецтв імені І. Котляревського за фахом хорове диригування, де його вчили видатні митці, зокрема Ю.І. Кулик та В.С. Палкін, а також активно займався композицією під керівництвом професора В.Т. Борисова.
Викладацька і творча діяльність Євгена Карпенко
У 1980 році Євген Карпенко розпочав викладацьку діяльність у Сумському педагогічному інституті на посаді доцента кафедри хорового диригування, вокалу та методики музичного навчання. Він викладав дисципліни, пов’язані з диригуванням та хоровим мистецтвом, включаючи хоровий клас і аранжування. З 1999 по 2008 рік Карпенко був художнім керівником камерного хору Палацу культури АТ СНВО ім. Фрунзе, який здобував нагороди на регіональних та всеукраїнських конкурсах.
Активно займався громадською діяльністю, з 1991 року очолює асоціацію композиторів-піснярів обласного об’єднання Національної музичної спілки. Також є членом журі різноманітних музичних фестивалів. Нагороджений грамотами Міністерства освіти і науки України та Національної музичної спілки. Виставка його творів проходить у Сумській обласній науковій бібліотеці.
Композитор Євген Віталійович Карпенко працює в різних музичних жанрах, створюючи хорові твори (a capella та з фортепіано) і аранжуючи місцевий музичний фольклор, зібраний його вчителем, професором В. В. Дубравіним. Його збірка «Хорові обробки пісень Сумщини для академічного хору» (2000) включає фольклорні записи з усіх регіонів Сумської області. Також хорові твори композитора виконуються в репертуарі народних колективів, зокрема жіночого хору Навчально-наукового інституту культури і мистецтв СумДПУ.
Карпенко відомий як автор понад 100 пісень для дітей, серед яких збірки “Світить сонечко для всіх” (1992), “Нові пісні для дітей” (1993), “Колись у давнину” (1998), “Запрошення до мандрів” (2001) та інші. Його музика пишеться на вірші відомих українських поетів, таких як Іван Франко та Андрій Малишко, а також на твори місцевих авторів. Композитор також активно працює в жанрі дитячої опери, створюючи музично-сценічні твори, зокрема “Лелія” (2003) та “Дюймовочка” (2004). Більшість його дитячих опер були поставлені в Сумському палаці дітей та юнацтва та виконувались дитячими колективами з різних міст України. Крім того, Євген створює і фортепіанну музику. Його альбом “П’єси для фортепіано” вийшов у 2017 році. Твори Карпенка публікувались у різних нотних збірках і журналах, зокрема “Мистецтво та освіта”. А в 2012 році в Сумах відзначили 20-річчя виходу його першої збірки “Світить сонечко для всіх”.
