Григорій Давидовський – всесвітньо відомий хоровий диригент, що народився на Сумщині. Про творчий шлях митця та його життя читайте на sumy-trend.in.ua.

Семеро дітей і двадцять онуків

Народився майбутній диригент у січні 1866 року в селі Мельня Кролевецького повіту у дворянській родині. В наш час, це Конотопський район на Сумщині. Його батько був приходським священником і виконував обовʼязки законовчителя у місцевому початковому училищі. Родина Давидовських була великою і співучою. Коли збиралися всі разом – батьки, семеро дітей і двадцять онуків – українська пісня лунала на все село. Диригентом імпровізованого хору зазвичай був Григорій, керуючи капелою домочадців, він отримав свій перший хормейстерський досвід.

Батько юнака вважав, що звання артиста не відповідає дворянській честі, тому по закінченні Новгород-Сіверської гімназії Григорій вступив до Чернігівської духовної семінарії.

Диригентська кар’єра

По завершенні семінарії він продовжив випробовувати себе на диригентському терені. Свій перший хор він організував у рідному селі.

Надалі покликання привело Давидовського до Санкт-петербурзької консерваторії. Спочатку він навчався на капельмейстерському факультеті, де поряд з диригентською справою опановував основи музично-теоретичних дисциплін, а потім закінчив ще й вокальне відділення.

Тут Григорій Давидовський розпочав свій практичний досвід керування хоровими колективами, очоливши хор у складі тридцяти трьох робітників, що працювали на Олександрівському чавуноливарному  заводі.

Диригентська карʼєра музиканта набирала обертів. Працюючи з хором Давидовський сформував власні методи роботи зі співаками-аматорами, спрямовані на досягнення абсолютної чистоти вокальної інтонації. Зокрема: виконання вокалізів закритим і відкритим ротом, сольфеджування нот з аркуша, спів інтервалів тощо. Наполеглива щоденна праця згодом дала свої результати. Виступ капели Олександрівського заводу на урочистих зборах з нагоди переходу консерваторії в нове приміщення вразив професорів і присутніх членів Імператорського російського музичного товариства. Вразив в першу чергу чистим інтонуванням і гармонійністю, співвідношенням голосів учасників, які не відрізнялись хоч якоюсь елементарною музичною підготовкою. Це був тріумф, він дозволив Давидовському зайнятись педагогічною практикою. По закінченні капельмейстерського курсу Давидовського запросили працювати диригентом консерваторського хору.

Французькі гастролі

15 травня 1902 року, згідно з рішенням Санкт-петербурзької міської Думи, капелу було запрошено взяти участь в концертній програмі з нагоди прибуття французької ескадри та урядової делегації на чолі з президентом Франції Луб’є. Сюїта “Бандура” у виконанні хору так сподобалась гостям, що овації були нескінченими, а диригента було запрошено до Франції, з метою організації при російському посольстві української зразкової капели.

Перебування у Франції стало важливим етапом у творчій біографії музиканта. Тут розкрилась його майстерність у роботі з хористами, які не володіють мовою оригіналу виконуваних творів, здатність досягати вагомих результатів. За короткий час хор підготував досить складну програму з українських і російських пісень. А через пів року після повернення до Росії представник французької сторони запросив маестро повернутися працювати на умовах подвійного гонорару. Проте музикант відхилив цю пропозицію, бо хотів працювати в Україні, щоб тут з’явились зразкові хорові колективи, на прикладі яких могли б виховуватись інші хори і їх диригенти.

В останні роки життя Давидовський керував хоровим колективом в Полтаві, але ніколи не забував про Сумщину: часто відвідував з творчими візитами Суми, Конотоп і рідне село Мельню.