Першим “зимовим” театром у Сумах став театр Корепанова. Його вирішили збудувати на Покровській вулиці, там де знаходився місцевий літній балаган. Будувався заклад за гроші міського бюджету. Можливо тому, роботи по його зведенню тривали досить довго. Про історію створення сумського стаціонарного театру читайте на sumy-trend.in.ua.
Перший стаціонарний
Почали будувати театр Корепанова у 1907 році, а перший театральний сезон стартував у 1911-1912 роках. На гастролі до Сум у ті часи приїздили драматичні, балетні та оперні трупи, в яких грали актори, що працювали у столичних імператорських театрах. Дмитро Митрофанович, який займався організацією гастролей, свою справу знав добре, тому дефіциту зірок у Сумах у ті часи не було.
До всього того місцеві глядачі мали можливість насолоджуватись, або ж критично оцінювати акторів з-за кордону. До прикладу, у січні 1913 року до Сум завітав театр міланської опери.
У ті часи був розквіт театрального мистецтва. Навіть у місцевій газеті «Сумський вісник» з’явилась постійна колонка «Театр і музика». Тут оцінювалась кожна вистава, яка відбувалась у театрі Корепанова. Причому ці відгуки були не лише позитивними та схвальними. Траплялись і критичні.
Що до гастролерів, особливо столичних. Не всіх їх місцевий глядач сприймав на ура, декого глядачі ігнорували. Наприклад, гастролювала трупа, такого собі, Южина. Вона, як пише газета зазнала у Сумах краху. Сам Южин, мав ледь не втікати у Москву, залишивши акторів на напризволяще.
Малоросійський театр
Були спектаклі які користувалися незмінним успіхом. У 1913 році Сумське товариство грамотності поставило п’єсу “Мазепа”. Драма пройшла з неймовірним успіхом і супроводжувалась аншлагами. Театр був переповнений, багато хто стояв, бо не вистачало вільних місць. Не дивлячись на те, що квитки на цю драму коштували від 20 копійок до одного карбованця, чистого збору було аж 300 карбованців.
Також успіхом користався Малоросійський театр. Тут було багато вистав, які були присвячені й базувались на українській тематиці. Це сум’янам подобалось. Головним режисером тієї трупи був Олексій Суходольський. На суд сумського глядача були представлені такі вистави, які «Пан Шкуратевич», “Тарас Бульба”, “Гандзя”, “Наталка Полтавка”, “Шельменко денщик” та інші. Подобалась сум’янам не лише тематика, але й акторська гра. Місцева преса зазначала, що трупа незмінно користується увагою місцевих театралів. А все тому, що репертуар відзначається яскравістю та театральністю. У кожному спектаклі багато співали та танцювали. Причому співи були як сольні, так і хорові. А тому, крім безпосередньо артистів, на гастролі приїздили хористи й музиканти.
Національний репертуар
Театральність, яка базувалась на українській етнографії? переважала над реальністю, можливо саме тому це сприймалося публікою. Успіх п’єси “Маруся Богуславка” також про це свідчить. Збір був повний, публіка довго аплодувала акторам, дякуючи за спектакль, за гру й за танці, якими все супроводжувалось. Якщо подивитись на афіші того періоду, а саме 1913 року, то можна побачити, що національний репертуар незмінно був представлений. У місті показували «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського, «Сорочинський ярмарок» Старицького, «Невольник» Кропивницького. Ще один момент: у Сумах деякі вистави могли проходити не ввечері, як заведено, а вдень. Плата за них було в рази менша.
Починаючи з 1920 року театр Корепанова націоналізували. Йому дали нове ім’я у дусі часу. Він став музично-драматичним театром імені Третього інтернаціоналу. Почалась нова ера театрального життя у місті над Пслом. Підпорядковувалась вона не лише класичним театральним принципам, але й соціалістичному реалізму.
