Проєкт “NanoInk for 2D & 3D” – це розробка струмопровідних чорнил з властивостями та технологіями, необхідними для виробництва гнучких та нестандартних електронних підкладок, в тому числі 3D-об’єктів. Автор проєкту – професор Анатолій Опанасюк, науково-технічні виконавці: науковці Ярослав Знаменщиков, Олександр Доброжан, Богдан Кринський, менеджер Андрій Півень. Про сумських “стартаперів” читайте на sumy-trend.in.ua.
Конкурс стартапів
За підсумками “Sikorsky Challenge” було оголошено десять проєктів-переможців, які автоматично потрапили у фінал. Одним з них став проєкт “NanoInk for 2D&3D”. Нагадаємо, що конкурс стартапів “Sikorsky Challenge” – одна з найважливіших щорічних подій у сфері інновацій в Україні. Зазвичай він об’єднує розробників проєктів з різних галузей науки й техніки та представників великих інвестиційних компаній.
Друк наночорнилом з використанням струменевого 2D чи 3D принтерів – це перспективна альтернатива сучасним технологіям, таким, як літографія. З його допомогою можна просто та економно створити як електронні елементи, сенсорні елементи та інші.
Він є простим та економічно ефективним. Він не вимагає складних виробничих процесів і тому підходить для виробництва елементів електроніки, сенсорики, геліоенергетики. Також він може використовуватися в домашніх умовах.
Струменеві принтери, що використовуються в наш час, поділяються за принципом роботи на термо- і п’єзоелектричні принтери. Для звичайного паперового друку використовуються чорнила на водній основі, що містять пігменти та органічні добавки.
Нові можливості принтерів
Нові можливості використання звичайних принтерів полягають в заміні стандартних компонентів чорнила на нанокристали металевих сполук (Ag) або напівпровідників (ZnO, CnO).
Основною вимогою для отримання наночорнила, придатного для друку, є колоїдна стабільність нанокристалів. При цьому вони мають бути в екологічно безпечному розчиннику, наприклад, у воді.
Цього можна досягти, використовуючи органічні молекули з короткою довжиною вуглецевого ланцюга. Наприклад, добре відомий і недорогий вітамін С або аскорбінова кислота (C6H8O6).
Перспективним методом синтезу нанокристалів, стабілізованих специфічними органічними молекулами, є хімічна колоїдна техніка. Вона дозволяє створювати наноматеріали. Тобто таким способом можна “надрукувати” приладові структури, навіть на чомусь тонкому, прозорому й гнучкому. Або навіть на фотопапері. Наприклад, найпростішу електронну схему, яку можна просто приклеїти до шкіри людини.
Отже, практична цінність цього проєкту полягає в можливості створення електроніки, сенсорів та фотоелектричних елементів у звичайний спосіб. А саме, недорогими струменевими принтерами з високою швидкістю та роздільною здатністю друку. У звичайній атмосфері. До прикладу, так можна надрукувати струмопровідні срібні доріжки з низьким питомим опором на друкарському папері чи прозорих поліефірних підкладках. Причому вже існують перші електронні прилади, які зібрані з тих компонентів, які були надруковані з застосуванням даної технології. Вони працюють.
Історія виникнення стартапу
В останніх декілька років, стартапи, як бізнес-явище, стали вельми популярними. Сьогодні стартапом називають будь-яку компанію, попри те, чим вона займається. Неправильно вважати, що стартапи бувають лише в сфері ІТ-технологій чи інтернет-бізнесу. Історія цього слова сягає 30-х років минулого століття. Тоді в Америці два студенти – Хьюлетт і Паккард – відкрили маленьке підприємство, назвавши його “start up”. Виявилося, що у компанії світле майбутнє – в наші часи вона називається Hewlett-Packard, за прізвищами засновників або HP.
