Її сильний, красивий голос перекривав весь хор – вона співала так, що не заслухатись було важко. Українська прима з Сумщини Олександра Жила ділила сцену з такими корифеями-сучасникми як Борис Гмиря, Петро Білинник, Єлизавета Чавдар, Михайло Гришко і Дмитро Гнатюк. Далі на sumy-trend.
Дорого до покликання
Вона народилася в 1924 році в селі Сміле на Роменщині у звичайній селянській сім’ї, та була молодшою з дев’яти дітей. Дівчинку записали під ім’ям «Олександра», але всі звали її Лесею. З дитинства дитина заворожувала оточуючих сильним та чистим голосом, проникливим співом.
Через скруту у сім’ї про кар’єру співачки Лесі не думала – треба було опановувати більш «приземлену» спеціальність. Тим більше вона з дитинства хотіла бути лікарем.
Після школи дівчина влаштувалася до колгоспу – робила важку роботу і незмінно співала. Керівник місцевого сільського хору Петро Кирейко доручав талановитій односельчанці сольні партії.
Батьки не підтримувала захоплення доньки музикою, тому Леся поїхала до Харкова – вступати в медичну школу. Навчання давалося сумлінній дівчині легко та невимушено, проте спів вона не закинула. Виступала в хорі, в ансамблі бандуристів при тракторному заводі, самостійно опановувала музичну грамоту, ставила голос.
Війна внесла свої корективи у плани Лесі. Вона екстерном здала випускні іспити та була направлена до одного з прифронтових госпіталів біля Харкова, а коли відгриміла перемога, повернулася до рідного села. Склавши руки вона не сиділа. Разом з агіткультбригадою їздила п селам та містечкам Сумщини.
У післявоєнний період Леся взяла участь у огляді художньої самодіяльності. Так,
на обласному огляді дівчина взяла перше місце. Члени журі рекомендували талановиту виконавицю на республіканський огляд молодих талантів
Переломним для Жили став 1947 рік. Саме тоді вона приїхала на Республіканську олімпіаду до Києва в якості представниці Сумщини. Заключний концерт лауреатів був в Київському оперному театрі. Дівчина виконувала два твори – арію Одарки з «Запорожеця за Дунаєм» та українську народну пісню. Слухачі скупали талановиту молоду виконавицю в бурхливих оплесками!
Того ж року Жила стала студенткою Київської державної консерваторії. Її наставником та провідником в світ професійного мистецтва став відомий оперний співак, видатний митець та педагог Іван Паторжинський.
Столичний тріумф
В столиці дівчині було дуже складно – на поміч рідних розраховувати не доводилось, адже вони були не в змозі підтримувати доньку. Але на допомогу їй прийшла нова подруга – письменниця Ванда Василевська. Вона надала Лесі житло – поселила в себе і стала за другу матір, опікувалася талановитою підопічною.
На другому курсі Жилу пийняли до оперної студії при рідній консерваторії. Знаковим для починаючої артистки став саме 1953 рік. Тоді вона в склад найкращих виконавців поїхала на IV Всесвітній фестиваль молоді та студентів у Бухаресті.
Після випуску Леся стала солісткою Київського оперного театру. Одна з перших та знакових партій молодої співачки – роль Одарки в опері «Запорожець за Дунаєм». Цікаво, що партію Карасявиконував її наставник та педагог Іван Паторжинський.
За заслуги у мистецтві у 1957 році Жила стала Заслужено артистко України.
За 13 років роботи в столичному театрі опери і балету Олександра виконала понад 20 партій. Слухачі її просто обожнювали. Передчасно піти зі сцени Жилу змусила важка хвороба. В середині 60-х вона змушена була звільнитися з театру. В 1978 році оперної діви не стало.
Син оперної прими Володимир Купрієнко передав сімейний архів до Сумського обласного краєзнавчого музею, де на честь знаменитої сумчанки обладнано окрему експозицію.