Кобзарство було унікальним явищем не лише в українській, а й у європейській культурі. Його носіями були й є кобзарі, які цілі століття зберігають духовні гени українців, пробуджують їх національну притомність, закликаючи до активного життя, цілісності та боротьби зі злом. Історію відомого Сумського бандуриста Миколи Мошика читайте на sumy-trend.in.ua.
Історія кобзарства
До кобзарів в народі завжди було особливе ставлення. Постать кобзаря Мамая, вправного воїна і бандуриста, назавжди закарбована в українській пам’яті. Але є й інші кобзарі, це – сліпі діди, які зберігають пам’ять не одного покоління й втілюють мудрість українського народу. Світосприйняття народного співця більшою мірою визначало ідейне спрямування його репертуару. Переважно це були думи, що оспівували незламність та силу запорозького козацтва. Важливе місце в розвитку дум, як одного із жанрів, відіграли співочі братства, до яких входили кобзарі та лірники.
XX сторіччя привнесло свої зміни в жанр. У цей час більше уваги приділяється мистецтву виконання на бандурі. Бандура відкриває нові можливості. На цьому інструменті виконують складні класичні вітчизняні та зарубіжні пісні.
Зараз спів кобзаря, звуки ліри та бандури, можна почути знову. Вони наповнені мудрістю і духом народу. Кобзар зберіг їх для нас. Отже, “кобзар” – це митець, який вміє грати на кобзі, бандурі, лірі й, як правило, співає під їхній акомпанемент.
Кобзар із Засулля
Микола Мошик, був відомим українським бандуристом, композитором, педагогом, заслуженим артистом країни. Він був яскравим представником кобзарів Сумщини.
Народився Микола в селі Засулля Сумської області. Дитячі роки провів у Ромнах. Його захоплення кобзарством, як мистецтвом, було нестримним. Саме воно привело його до студії Державної капели бандуристів. Після чого він навчався в музичному училищі та Київській консерваторії імені П. І. Чайковського.
По завершенню навчання Микола Мошик грав у Чернігівському та Кропивницькому філармонійних оркестрах. Крім того, в Київському оркестрі народних інструментів. Працював в Уманському та Сумському музичних училищах та місцевому педінституті ім. Антона Макаренка.
Микола Мошик завжди був дуже радий з того, що нарешті оселився в Сумах. Це сталося в 1977 році.
Твори Бетховена на бандурі
Він любив це затишне, яке стало йому рідним, місто. Також пишався тим, що саме тут зрозумів, що його призначення – грати на бандурі. В Сумах Микола Григорович організував дві бандуристські капели. Гастролював у Грузії, об’їздив Болгарію та Німеччину. Микола передавав досвід молодим музикантам, викладаючи в Сумському музичному училищі з 1977 року. Ще кілька років читав лекції на музичному факультеті Сумського педуніверситету ім. А.С. Макаренка.
З 1990 року він є членом Всеукраїнської кобзарської федерації. Того ж року нагороджений грамотою Міжнародного фольклорного фестиваля.
Репертуар Миколи Мошука відрізняється творами, яких він навчився у своїх найперших викладачів – Адамзевича та Мовчана. Це були думи, історичні й ліричні композиції. Крім того, були роботи на тематику Шевченківських віршів, пісні на слова українських поетів та власного авторства. До прикладу, такі як “Бандуристе, орле сизий”, “Отамане Гамалія” та “На могилі Шевченка”. Він грав на бандурі твори Бетховена, Моцарта, Генделя та Лисенка, які звучали фантастично.
Микола Мошик добре відомий не лише на його рідній Сумщині, а й за її межами. У далекій Якутії, на Кавказі, в Болгарії, Польщі та скрізь, куди закидала його доля. Він достойно, з душею представляв музичну Україну, свою Батьківщину, несучи з собою її рідні пісні. Він здійснив понад 3 000 виступів, більшість з яких були благодійними.
