Під час Другої світової війни основна трупа Сумського драматичного театру імені Щепкіна гастролювала територією росії. Тому, після окупації міста Суми німецькими загарбниками, “щепкінці” залишились там в евакуації. Та чи припинилося театральне життя на Сумщині за влади загарбників читайте на sumy-trend.in.ua.

Сумський драматичний

В роки окупації з пропагандистських міркувань німецька адміністрація дозволила українським діячам розгорнути мережу культурних закладів, серед них музеї, бібліотеки, читальні, театри та кінотеатри, були відкриті різноманітні гуртки.

Театральне мистецтво також було популярним видом

культурного життя під час окупації. Станом на 1940 рік на Сумщині діяли 5 театрів. Починаючи з 1941 року вони продовжували роботу, крім того, з’явилися дуже багато аматорських театральних й мистецьких гуртків. В таких містах області, як Суми, Конотоп, Охтирка, Глухів, Ромни, Шостка, діяли професійні театри. Крім того, в Кролевці ставили аматорські спектаклі, Село Чауси, що на Шосткинщині, прославилось драматичним гуртком, а у Сумах був театр ляльок.

Кіно, театр, концерти

Як розповів історик Вадим Нестеренко, культурницькі заклади розпочали свою діяльність з перших тижнів окупації. Ці процеси активно висвітлювалися на сторінках місцевої преси. На 12-й день після окупації міста, в Сумах містяни могли насолодитись творчістю українського драматичного театру, симфонічного і духового оркестру та українською капелою.

Місцеві артисти, з хорової капели, якою керував Кондратенко, духового оркестру, яким керував Васильєв та хореографічної групи, якою керував Сердюк, виступили в місцевому кінотеатрі. Це відбулось на початку сеансу для німецького командування, солдатів та місцевого населення. Також 16 листопада відбувся концерт у міському театрі. Згідно з програмою тут виступила хорова капела, духовий оркестр, балет та деякі актори з сольними номерами.

Українські п’єси

А 23 листопада 1941 року Сумський театр поставив п’єсу А. Чубатого “Воскресенце” для місцевих мешканців. Після другого акту відбувся великий дивертисмент, хор, балет та сольні виступи.

При тому, діти до 16 років на спектакль не пускалися. Замість радянських патріотичних п’єс глядачам показали твори дореволюційного мистецтва. Більша частина акторів – це недавні школярі й студенти, що вперше вийшли на сцену. Найліпше, актори виконали масову сцену у другому акті. Тут з найкращого боку виявив себе хор під керівництвом Кондратенка та оркестр під диригуванням Островського. Так відбулось перше знайомство глядачів з театром. Постановка пройшла з успіхом. Принаймні критики оцінили її саме, як успішну. Сумський театр працював досить продуктивно. Вже 4 грудня 1941 року відбулася прем’єра п’єси “Хмара” А.Суходольського.

21 грудня 1941 року в приміщенні Сумського театру був проведений концерт, де були присутні офіцери й солдати німецької армії та місцеві мешканці. Він розпочався фантазією з балету “Лебедине озеро” Петра Чайковського, яку виконав духовий оркестр.

Потім виконувалися такі твори, як “Ванька-Танька” на музику Даргомижського, “Українська шумка”, “Світить місяць” та інші. Їх виконував оркестр народних інструментів. Далі була черга національного хору. Він виконував пісні “Україно-мати”, “Запорізький марш”, “Реве та стогне Дніпр широкий” та інші українські народні твори. На завершення був виконаний танок “Гопак”.

Репертуар театрів, був вельми різноманітний. Це стосувалось великих театрів, які розташовувались у містах, а відтак залучали до спектаклів і концертів більші, за кількістю та якістю, мистецькі сили. А от театри з невеликих містечок і сіл були здебільшого аматорські. А відтак, їх репертуар був обмежений в основному українською класикою ХІХ століття.