Початком театрального життя міста Суми можна вважати кріпосні театри, які з’явились при маєтках місцевої знаті у XVIII столітті. Кріпацькі театральні трупи перемежовувались з симфонічними оркестрами й розважали шляхетну публіку. Про появу перших сумських театрів у місті читайте на sumy-trend.in.ua.
Кріпосні театри Сумщини
Нащадки засновника міста Герасима Кондратьєва мали такий кріпосний театр. Він існував при маєтку у селі Хотінь, Сумського району. Також відомо про кріпацький театр, який утримував поміщик Стрекалов у селі Хоружівка Роменського району. Не слід забувати й про садибу Голіциних у Юнаківці Сумського району та місті Тростянець. До слова геніальний Михайло Щепкін навчався акторської майстерності саме у театрі, який виступав у Круглому дворі у Тростянці. Він відзначав пізніше, прекрасну гру акторів цього театру. Деякі поміщики утримували кріпосні театри навіть після скасування кріпосного права у 1861 році. До прикладу поміщик Стрекалов, маєток якого знаходився у Хоружівці на Недригайлівщині, ще довгий час утримував великий симфонічний оркестр, балетну трупу, хор, художню студію тощо. Любив пан Стрекалов вечорами слухати музику класиків, таких як Моцарт, Мендельсон, Ліст та інші.
Що стосується театрального життя у Сумах, то краєзнавці стверджують, що перший театр з’явився тут ще у 1806 році. Він розташовувався у самому центрі міста, там де зараз стоїть пам’ятник Тарасу Шевченку. Оскільки документальних підтверджень цьому немає, то скоріш за все мова йде про балаганний театр, куди під час ярмарків, наприклад Введенського, приїздили на “гастролі” харківські актори.
Театр Михайла Бабича
Що ж стосовно саме сумського театру, то він з’явився у місті десь у 50-і роки ХІХ століття. За його появу сум’яни мають бути вдячними купцеві Михайлу Бабичу. Він дуже полюбляв театр, до якого приохотився, їздячи у крамарських справах по ярмарках України й дивлячись там виступи балаганних труп. А тому, коли помер його батько й залишив йому у спадок свою справу, він першочергово відкрив у Сумах драматичний гурток. За його кошт на базарній площі було збудовано дерев’яне приміщення яке слугувало театром. Офіційно діяти він почав зимою 1865 року. Після того, як усі відомі українські п’єси на підмостках аматорського театру Бабича були поставлені, за перо взявся він сам. Аматор-драматург писав дуже багато, писав, як українською, так і російською мовами. Слід зауважити, що його п’єси ставились не лише в сумському театрі, а й багатьох інших аматорських театрах України. Сьогодні рукописи п’єс Михайла Бабича зберігаються у Санкт-Петербурзі, в тамтешній театральній бібліотеці.
У 1875 році Михайло Бабич помер, а його театр припинив свою діяльність.
Театр “Швейцарія”
Але на щастя, театральне життя у Сумах не померло. Уже у 80-х роках у місті був побудований новий, що правда літній театр. Його назвали “Швейцарія”. Він розташовувався на лівому березі Псла. Причина такого перенесення була в тому, що місцеве духовенство вважаючи театр “бісівською” розвагою, воліло, щоб він був якомога далі від культових споруд, навчальних закладів тощо. Духовенство неодноразово порушувало це питання перед владою міста.
Цікавий факт, що саме у театрі “Швейцарія” пробував свої сили, як актор, російський письменник Купрін, який певний час жив у Сумах. Трупа театру складалася з досвідчених акторів, які досконально знали свій репертуар. Крім того, у театрі не цурались ставити нові п’єси, що приваблювало глядачів. До театру навідувалися офіцери й поміщики, які приходили сюди здебільшого заради акторок. До того ж кожен день театр відправляв квиток Харитоненку з місцем у ложі. Цукрозаводчик приходив не вистави рідко, приблизно два рази за сезон, але кожен раз присилав 100 карбованців. Закінчилась історія театру “Швейцарія” у 1916 році, коли він згорів під час пожежі.
