Театр «Тіволі» або театр Корепанова (а нині – театр дітей та юнацтва) – справжня окраса вулиці Покровської. Він «з’явилася на світ» у 1911 році завдяки місцевому підприємцю, палкому прихильнику театрально мистецтва, затятому театралу Дмитру Корепанову та не без допомоги одного з розбудовників міста – мецената та «цукрового короля» Павла Харитоненко.
До цього, повідомляє сайт sumy-trend, містян та гостей розважали трупи, що виступали на відкритих сезонних дерев’яних сценах, бо стаціонарного, повноцінного, театру у місті не було.
Театр, як в Ніцці
Автором акуратної та елегантної будівлі у стилі модерн став відомий архітектор з Харкова Олександр Гінзбург. До речі, першочергово проект театру був призначений зовсім для іншого міста – Ялти. Саме тому будівлі притаманна деяка камерність, що обумовлена його першочерговим «курортним» призначенням. В Криму проект так і не реалізували, тому він «дістався» Сумам. Подейкують що Гінзбургу вдалося його просто «перехопити». До слова, аналогічна споруда знаходиться в Ніцці.
Зведення будівлі тривало довгих сім років – швидше реалізувати задумане заважали фінансові труднощі. І ось, нарешті, місцеві прихильники театрально мистецтва отримали змогу насолодитися першими спектаклями власного стаціонарного театру.
Цікаво, що при будівництві споруди театру вирішили використати новий та модний на той час матеріал – залізобетон. Будівля була другою по рахунку в Україні, де було використано технологію бетонного моноліту.
Взагалі, театр вражав сумчан зовні та зсередини: зала на 800 глядачів, сцена, що оберталася та крутилася і підлога, яка змінювала кут нахилу, чудова акустика. Подейкували, що при зведенні будівлі у бетон «додали» пробки для кращої звукоізоляції, а також у стіні були вмуровані пляшки та горщики, що «заставляли» звук резонувати та підсилювали його.
До того ж,засновник «Тіволі» Дмитро Митрофанович не шкодував сил та коштів на своє дітище та запрошував на гастролі найвідоміших театральних зірок. Наприклад, артистів Міланської опери.
В антрактах затяті театрали могли прогулювати по розкішному літньому саду, що був поблизу.
Крізь вогонь: пожежі та реконструкції
Доля театру виявилася складною – його неодноразово реконструювали та змінювали першочерговий зовнішній вигляд.
Тричі «Тіволі» страждав від пожеж (у період з 1928 по 1943) – на зовнішні риси будівлі це майже не вплинуло, проте всередині все було знищено, а від первісного вигляду не залишилось і сліду…
Ні зміна влади та режимів, ні перейменування не зменшили інтерес публіки до театрального життя, яке кипіло у середині першого сумського храму Мельпомени. Так, навіть у роки фашистської окупації там вирувало мистецьке життя.
До слова, засновник театру, Дмитро Митрофанович, у радянські часи обіймав посаду директора створеного ним закладу культури.
На початку 50-х років минулого сторіччя екс-«Тіволі» вже втратив риси класичного модерну і став виглядати більш «осучаснено». В 70-х роках тут «облаштувався» театр ляльок, а ось вже у 80-х з’явився театр дітей та юнацтва, що функціонує й донині.