Завод кіно- та фотоплівки «Свема» колись був головним підприємством-«годувальником» у Шостці, але у 2003 році випустив останню партію плівки. На цьому його історія не закінчилася – попереду було нове підкорення Америки та Європи, але потім підприємство просто зникло… Завод втопився у боргах, а купити зруйновані цехи охочих не знайшлося. Далі на sumy-trend.
Всесвітня слава
Історія появи культового заводу фото – і кіноплівки у Шостці дуже цікава. Французька компанія «Люм’єр» у 1928 році підписала договір про співпрацю з СРСР. Виконуючи документальні домовленості між сторонами, у цьому місті Сумської області почали будувати завод, здатний виготовляти близько 50 млн. погонних метрів плівки на рік.
До речі, Шостку для цих потреб обрали невипадково. Саме там приблизно 200 років знаходилися порохові заводи, а виробництво плівки мало спільні риси з процесом виготовлення нітроцелюлози та бездимного пороху.
Все почалося з одноповерхової цегляної будівлі – першого цеху. Його запуск зайняв 2 місяці, і ось чому. На стадії запуску постала серйозна проблема. Для виготовлення плівки знадобився колоксилін. Цей хімікат вироблявся на порохових заводах, але продукт, що випускався підприємствами, був неналежної якості. За два місяці з проблемою впорався професор Олександр Машкін – керівник Шосткинського хіміко-технологічного інституту.
Консультанти з Франції, які приїхали до Шостки налагоджувати роботу підприємства, не захотіли допускати до роботи місцевих працівників – боялися, що ті можуть вкрасти секретну технологію. Тому місцеві технології вивели власну виробничу формулу.
Першим фільмом, знятим на шосткінську плівку, стала кінострічка «Великий громадянин», яка з’явилася на екранах 1937 року. Завод розвивався, виробництво розширювалося. Справи йшли вгору аж до Другої світової війни.
У воєнні роки підприємство довелося відправити в евакуацію до російського міста Красноярськ, де виробництво перенесли в будівлю недобудованого спортклубу.
Після закінчення війни завод довелося відновлювати повністю, бо всі цехи розбомбили. До речі, обладнання для заводу купувалося в Австрії, Німеччині та Бельгії.
Виробництву вдалося повністю відновити. У 1980-х роках плівку «Свеми» продавали до 33 країн світу.
Незаслужене забуття
Розвал підприємства почався у важкі перехідні 90-ті. У середині «перебудовного» періоду співробітникам перестали платити, виробництво скоротилося. Але навіть тоді керівництво «Свеми» намагалося всіляко зберегти штат та робочі приміщення. Тоді завод все ще залишався другим за обсягами виробництва підприємством у Європі після британського підрозділу Коdak.
До слова, тоді ж утворилася компанія «Аструм.ЛТД», яка складається з однодумців та колишніх співробітників «Свеми». Про це у своєму матеріалі пише видання “Бабель“. Вони викупили один із укомплектованих цехів за 50 тис. доларів, ентузіасти зареєстрували відомий бренд на себе. Підприємці купували плівковий «напівфабрикат», а фінальні етапи виробництва здійснювалися вже в Шостці. Готову продукцію під брендом «Свема» постачали до США, Китаю, Японії, Тайваню, Індії та Європи. Так, ще у 2018 році у Шостці кипіла робота.
Варто додати, що довгі десять років, з 2005 до 2015 року, керівництво намагалося відновити виробництво, але безуспішно. З 2015 року розпочалася процедура банкрутства заводу.
У 2016 році численні корпуси та цехи почали потихеньку зносити та продавати. Підприємство встигло нагромадити значні борги.
Влітку 2019 року «Свему», а точніше, те, що від неї залишилося, виставили на торги. Вартість лоту була дуже «демократичною» – 405 тис. грн. Але ніхто не виявив бажання придбати залишки колись легендарного підприємства. Того ж 2019-го заводу не стало – його зрівняли із землею.